Chapter 5.2 Demography UA

5.2 - Демографія та міграція

1785–1849

Галичина

У 1786 році населення Галичини (2,7 мільйона осіб) ділилося на дві більш-менш однакові частини: поляки в західній половині провінції, а українці — у східній. Євреї становили близько 3,1 % населення цілої провінції, але 8,7 % населення її східної частини.

Населення Галичини, 1849 р.: 4,9 млн
Українці: 46.8 %
Поляки: 45.9 %
Євреї: 6.7 %

Населення східної Галичини, 1849 р.: 3,1 млн
Українці: 71 %
Поляки: 20.4 %
Євреї: 10.5 %

Читати більше...

У цей час євреї Галичини становили майже 60 % усіх євреїв імперії Габсбургів. Вони мали обмежену свободу селитися в містах, а в деяких містах і містечках місця їхнього поселення були обмежені кварталами, схожими на гетто (наприклад, у Львові, Самборі, Городку).

Загальна бідність у Галичині, посилена важким податковим тягарем, накладеним на єврейську громаду в перші десятиліття австрійського панування, спричинила значну еміграцію до економічно розвиненіших частин Австрійської імперії, переважно в Угорщину й румунські князівства.

Джерела

Paul Robert Magocsi, A History of Ukraine (Toronto, Second Edition, 2010), 415–416, 419;
Antony Polonsky, The Jews in Poland and Russia (Oxford/Portland, 2010), vol. I, 253, 256;
John-Paul Himka, "Dimensions of a Triangle: Polish-Ukrainian-Jewish Relations in Austrian Galicia," Polin: Studies in Polish Jewry, 12, Israel Bartal & Antony Polonsky, eds. (London/Portland, 1999), 25.

«Галицькі типи: селяни і євреї». Рисунок Шарля Едуарда Делора, бл. 1875 р. (Колекція сім’ї Молдованів, архів YIVO)

1775–1851

Буковина

У цей період різко зросла кількість жителів Буковини — з 75 тис. у 1775 р. до 380 тис. у 1846 р. Загалом населення було більш-менш рівномірно поділене між українцями в північній половині та румунами в південній. Кількість євреїв на Буковині зросла з 2 906 у 1776 р. до 11 581 у 1846 р. (3,1 % від всього населення), чому посприяло звільнення від податків і відсутність військової повинності (до 1830 р.). У1851 році в складі населення Буковини (381 600 осіб) 38 % становили українці (145 тис.), 45,8 % румуни (185 тис.), 6,8 % німці (26 тис.) і 3,1 % євреї (12 тис.).

Джерела

Paul Robert Magocsi, A History of Ukraine (Toronto, Second Edition, 2010), 416;
Andrei Corbea-Hoisie, "Bucovina,” YIVO Encyclopedia of Jews in Eastern Europe (2010).

Поштова листівка із серії "Gruss aus der Bukowina" (Вітання з Буковини), що підкреслює багатонаціональний характер імперії Габсбургів

1850–1890-ті рр.

Галичина

Сільське населення східної Галичини було переважно українське, тоді як більшість землевласників були поляками, а серед міського населення найбільше було поляків і євреїв. У тогочасному Львові поляки становили більшість населення, поляки — приблизно 30 %, українці — близько 15 %. Значну частку селян також становили поляки чи полонізоване населення; зростав приплив євреїв з міст у села. Законодавство Йосифа II, яке забороняло євреям, що не були офіційно зареєстровані як селяни, які обробляли землю, жити в сільській місцевості, сприяв міграції євреїв із сіл у міста на початку ХІХ століття. Проте емансипація євреїв у 1867 році спонукала євреїв до повернення в сільські райони. Як зауважив один науковець: «За винятком Буковини, Галичина — єдина земля в усьому світі, де такий великий відсоток євреїв живе в селах».

Читати більше...

У 1850-х роках три чверті євреїв Галичини жили в східній половині провінції, близько 60 % — у містах і містечках. Сім міст у східній Галичині були переважно єврейськими. Найбільш єврейським містом імперії Габсбургів були Броди, де кількість євреїв становила 70–80 % усього населення. До інших переважно єврейських міст належали Белз, Бучач, Рогатин, Перемишляни, Делятин, Сокаль. У кількох містах — Львові, Жовкві, Дрогобичі, Станиславові, Тернополі, Коломиї — євреї становили одну третину чи більше жителів.

У 19 містах Східної Галичини (крім Львова) євреї становили 45,6 % населення у 1880 р. (38,5 % у 1910 р.). У 83 східногалицьких містах (з населенням менше ніж 12 тис.) євреї становили 48,1 % у 1880 р. (42 % у 1910 р.). Євреї становили більшість у 59 таких містах, українці – у 24.

У 1869 році євреї становили 31 % населення Львова, а українці (греко-католики) — 14 %, а 1900 року частки польського й українського населення були на рівні 28 % і 15–19 %, відповідно. Поляки були в більшості і в 1869, і в 1900 році.

Джерела

Antony Polonsky, The Jews in Poland and Russia (Oxford/Portland, 2010), vol. II, 115;
John-Paul Himka, "Ukrainian-Jewish Antagonism in the Galician Countryside During the Late Nineteenth Century," in Ukrainian-Jewish Relations in Historical Perspective, Peter Potichnyj & Howard Aster, eds. (Edmonton, 1988), 115–116;
Paul Robert Magocsi, A History of Ukraine (Toronto, Second Edition, 2010), 420.

Поштова листівка 1898 року з зображеннями історичних пам’яток Бродів, зокрема будівлі міської синагоги

Австрійський перепис населення Галичини 1880 р.

1900–1910

Галичина

Населення Галичини значно зросло в другій половині ХІХ століття: з 4,9 млн у 1849 році до 7,9 млн у 1910 році з незначним зниженням відсотка українців (почасти через еміграцію) з 47 % до 43 %. За той самий період кількість євреїв у Галичині більш ніж подвоїлася — з 328 тис. у 1849 р. до 856 тис. у 1910 р., сягнувши 11 % населення провінції, — внаслідок високого рівня народжуваності та міграції біженців від погромів у сусідніх землях західних губерній Російської імперії.

У східній Галичині євреї жили здебільшого в містах і містечках, хоча значна частина — на селі, де переважало українське населення. У 1910 році у Львові мешкало 57 тис. євреїв — 27,8 % всього населення міста, українців, що належали до греко-католицької церкви — 19,1 %, поляків римо-католицької віри — 51,3 %.

До 1910 року з причини міграції польське населення східної Галичини зросло до 890 тис., тоді як українське населення регіону становило близько трьох мільйонів осіб.

Джерела

Paul Robert Magocsi, A History of Ukraine (Toronto, Second Edition, 2010), 450, 456;
Antony Polonsky, The Jews in Poland and Russia (Oxford/Portland, 2010), vol. II, 184;
Роман Лозинський, Етнічний склад населення Львова (Львів, 2005), с. 308.

Єврейський селянин із Турки в Східній Галичині

Єврейський квартал у районі вулиці Закутної, м. Львів. Поч. XX століття.

Розподіл єврейського населення на українських землях, бл. 1900 р.

1910

Закарпаття

Українці Закарпаття були зосереджені в північних і східних Карпатах. Політично домінантне угорське населення жило виключно в сільській місцевості південно-західної низовини та в невеликих містах — Ужгороді, Мукачеві, Береговому. Єврейське населення було сконцентроване в селах і містах угорських комітатів Мармарош і Берег, в яких вони подекуди становили майже половину населення. Єврейське населення на Закарпатті зросло до 40 тис. у 1850 році й понад 80 тис. станом на 1880 рік. У 1910 році на Закарпатті було близько 128 800 євреїв (14 % від загальної кількості населення — 599 тис.), тоді як українців було 54%, а угорців 26 %.

Джерела

Paul Robert Magocsi, Jews in Transcarpathia: A Brief Historical Outline (Carpatho-Rusyn Research, 2005).

Центральна синагога Мукачева

Поштова листівка «Вітання з Мукачева»

1900–1910

Буковина

За шість десятиліть (1852–1910 рр.) населення Буковини зросло з 447 тис. до 795 тис. осіб. У провінції жили українці (38%), румуни (34%), євреї (12%), німці (8%) і поляки (4 %).

У північній половині провінції українці проживали переважно в сільській місцевості й традиційно становили більшість (58 %) загального населення. За ними йшли румуни (17 %), євреї (15 %), німці (6 %), поляки (5 %).

У Чернівцях євреї становили 34 % відсотки від 85-тисячного населення, українці 17–19 %, румуни 16 %, поляки 17 %, німці 15 %.

Джерела

Paul Robert Magocsi, A History of Ukraine (Toronto, Second Edition, 2010), 483–484;
Andrei Corbea-Hoisie, "Bucovina," YIVO Encyclopedia of Jews in Eastern Europe (2010);
Енциклопедія історії України.

Мапа Буковини з етнічним складом населення у 1910 р.

Весілля в селі Банилів на Буковині. (Музей Івана Гончара, Київ)

Ортодоксальні євреї в Чернівцях, поч. 1900-х рр.

Єврейський народний дім у Чернівцях, побудований у 1908 р.

1880-ті рр. — 1910

Обмежені економічні можливості спонукали як євреїв, так і українців масово емігрувати з Галичини, спочатку до Закарпаття (східної Словаччини) та Відня, а потім до Північної Америки.

За цей період зі Східної Європи до Північної Америки мігрувало понад два мільйони євреїв. 237 тис. єврейських Galitsiyaner (173 тис. з яких походили зі східної Галичини) прибули на північний схід США у1881–1910 роках. Інші поїхали в Канаду, Західну Європу, Палестину, Латинську Америку та південну Африку. Єврейські іммігранти в Північній Америці та інших регіонах незабаром заснували релігійні й комунальні організації, зокрема ландсманшафти — товариства, що об’єднували іммігрантів із певних міст чи регіонів країни походження.

Приблизно 430 тис. етнічних українців з Галичини та Буковини та ще 170 тис. із Закарпаття емігрували до Північної Америки. Більшість вирушила до промислових районів північного сходу США та канадських прерій.

Читати більше...

Протягом цього періоду (починаючи з 1890-х років) близько 170 тис. українців оселилися в Канаді, відгукнувшись на пропозицію канадського уряду про надання земельних наділів у провінціях району прерій. До 1914 року близько 600 тис. українських іммігрантів, налаштованих зберегти свою українську спадщину, заснували в Північній Америці українські громадські структури, зокрема низку світських, релігійних, культурних і благодійних організацій. Вони також підтримували постійний активний інтерес до подій на європейській батьківщині.

Багато українців мігрували й до Бразилії та Аргентини. У Бразилію з першою хвилею 1895–1897 років приїхало понад 20 тис. українців, переважно дрібних фермерів та безземельних селян. У 1907–1914 роках у відповідь на заклик бразильського уряду приєднатися до будівництва залізничних доріг прибуло ще 15–25 тис. осіб. Найбільший приплив українських іммігрантів до Аргентини в цей період припав на 1900–1903 роки. До початку Першої світової війни новоприбулих та їхніх нащадків було близько 10 тис.

Джерела

Paul Robert Magocsi, A History of Ukraine (Toronto, Second Edition, 2010), 452–453, 458–459, 464;
"Brazil" and "Argentina," Internet Encyclopedia of Ukraine.

Кишеньковий календар/плакат, що його видав український відділ компанії «Cunard Steam Ship Co. Ltd.» з Вінніпегу, штат Манітоба, з українським написом. (Архів Українського культурно-освітнього центру «Осередок», Вінніпег)

Великі океанські лайнери перевозили багато іммігрантів в антисанітарних і тісних приміщеннях на нижній палубі, де розміщувалися пасажири, які подорожували найдешевшим класом

Українська церква в Азарі, Місьйонес, Аргентина (1915)

Українські іммігранти в Парані, Бразилія

Українські іммігранти з австрійської Галичини, Квебек, бл. 1911 р.

< Розділ 5.1

Розділ 5.3 >