1.4 - Культура й релігія
650–960
Широкі міжнародні торговельні мережі хозар сприяли культурному розвитку, а також відкритості до релігій інших народів. Хозарська еліта, яка первісно сповідувала шаманізм, сприймала інші релігії, включаючи іслам (через арабських торговців у VII ст.), юдаїзм (через єврейських місіонерів VIII ст.) та християнство (через Кирила та Мефодія з Візантії у IX ст.).
Твердження про те, що хозарський король і керівна еліта прийняли юдаїзм приблизно у VIII чи IX столітті, з'явилося в середині X століття в роботі мусульманського історика Аль Масуді та у впливовій полемічній роботі «Кузарі», що її 1140 року створив відомий іспансько-єврейський філософ і поет Єгуда Галеві. Сучасні науковці скептично ставляться до таких тверджень і вважають необґрунтованими пізніші припущення про те, що Хозарія була єврейською державою і що східноєвропейські євреї є нащадками хозар.
Читати більше...
Релігійні вірування слов’янських племен у Хозарському каганаті, відомі нам насамперед із християнських джерел, схоже, були зорієнтовані на персоніфікацію сил природи. Перебуваючи в ізоляції та боячись сил і таємниць природи, вони витворили божества, що населяли хмари й землю, місцеві поля, ліси й річки. Слов’яни приносили жертви й справляли на честь цих богів ритуали, які були подібні до кельтських. Пережитки цих вірувань залишилися в сільських районах після приходу християнства, зберегли свій вплив і часто зливалися з християнськими віруваннями.
Джерела
- Paul Robert Magocsi, A History of Ukraine (Toronto, Second Edition, 2010), 48–50;
- Dan Shapira, "The First Jews of Ukraine," in Polin: Studies in Polish Jewry, Volume 26, Jews and Ukrainians, eds. Yohanan Petrovsky-Shtern, Antony Polonsky (Oxford, 2014), 65–68;
- Shaul Stampfer, "Did the Khazars Convert to Judaism?" (June 2014).
860–880-ті рр.
Кирило та Мефодій — брати, візантійські чиновники й палкі християни — проводили місії з метою принести християнство хозарам і слов'янам. З цією метою Кирило (званий також Костянтином) створив абетку (глаголицю), яка згодом розвинулася в кирилицю. За допомогою нової абетки брати переклали грецькі літургійні твори новою літературною мовою, яку вони створили і яка нині відома під назвою «староцерковнослов’янська». Науковці показали, що цю мову сформовано з опертям на македонські діалекти, якими розмовляли на Балканах, і що на першопрохідницьку лінгвістичну роботу двох братів помітний вплив справив іврит.
Позаяк абеткові символи грецької мови (рідної мови Кирила) не охоплювали всіх звуків слов’янської, він запозичив кілька літер на позначення приголосних звуків з інших джерел. Зокрема зі староєврейської абетки пішли літери Б (ב), Ц (צ), Ч (ץ), Ш (ש) та Щ (ש). Науковці припускають, що Кирил і Мефодій навчилися івриту від євреїв Салонік і Херсона, що вони переклали частину граматики івриту й створили версію Біблії, перекладену, як вважають, з івритського оригіналу.
Хоча свою місіонерську роботу двоє братів, яких пізніше проголосили святими, спершу вели серед західних слов’ян у Моравії, найбільший вплив вони справили саме на південних і східних слов’ян, зокрема посприявши розвиткові української писемності та літератури.
Джерела
- Paul Robert Magocsi, A History of Ukraine (Toronto, Second Edition, 2010), 100;
- G. Y. Shevelov, "Saint Cyril" and "Saint Methodius," Internet Encyclopedia of Ukraine (1993 articles);
- Hetényi, Martin, and Peter Ivanic, "The Contribution of Ss. Cyril and Methodius to Culture and Religion" in Religions 12(6):417 (2021);
- "Bulgarian Literature" in the Encyclopaedia Judaica, vol. 4 (2nd edition, 2007) and Encyclopedia.com.
