Під час ранньої хозарської ери через хозарську територію пролягали основні торгові шляхи, що сполучали Середню Азію, арабський світ та Візантію з північною Європою. Визначну роль у цій торгівлі відігравали варязькі руси (назва вікінгів із території сучасної Швеції, які правили середньовічною державою Київська Русь у IX–XI ст.). Варязькі купці продавали хозарам хутро й рабів в обмін на срібло, спеції та предмети розкоші, які хозари придбавали завдяки розгалуженій торговій мережі. Як досвідчені моряки, варяги з часом знайшли пряміший шлях до Константинополя, одного з найбільших і найбагатших торгових центрів того часу. Маршрут пролягав через Балтійське море, кілька річок та озер до Дніпра, Чорного моря й самого Константинополя.

Євреї та інші народи в Хозарському каганаті займалися здебільшого торгівлею та ремеслами. Хозари забирали 10 відсотків вартості товарів, що проходили через їхні землі, натомість, очевидно, забезпечуючи захист купецьким караванам.

Основним джерелом засобів до існування для слов’янських племен було хліборобство та скотарство; вони вирощували зернові культури, ловили рибу, полювали на диких тварин, збирали бджолиний мед і віск. Цими товарами вони торгували як на місцевому рівні в го́родах, де було добре розвинене гончарство, ткацтво та залізообробна справа, так і на міжнародному рівні через торгову мережу хозар.