Більшість випадків нормального співіснування та повсякденної взаємодії між євреями та українцями, вочевидь, не зафіксовані, й тому уникли уваги істориків. Проте документи, що стосуються сфери економіки, наприклад, щодо міста Львова, розкривають низку взаємовигідних відносин. Як і інші етнічні групи Львова (вірмени, німці, поляки), євреї та українці користувалися послугами кредиторів і кредитних спілок, зокрема послугами релігійних установ. Є документально підтверджені випадки, коли українці дозволяли євреям сплачувати борги українців; коли єврейські медики лікували українців, а ті натомість допомагали споруджувати будинки для євреїв; коли євреї з невеликих галицьких міст позичали гроші в українських купців; коли українці з містечок вступали в кредитні відносини з єврейськими банкірами у Львові.

Розглядаючи українсько-єврейські відносини раннього нового часу з гендерної перспективи, історикиня Марта Богачевська-Хом’як завважила, що євреї були тими «іноземцями», яких найчастіше зустрічали українські жінки, особливо в Західній Україні. Проживаючи переважно в сільській місцевості, українські жінки стикалися з євреями в сусідніх невеликих містах у базарні дні, коли продавали свою продукцію на центральній площі, або відвідуючи навколишні єврейські крамниці. Вони також часто вступали в індивідуальні контакти з єврейськими жінками як сусідками в містах і селах. Хоча їхній спосіб життя суттєво відрізнявся, в єврейських та українських жінок була життєво важлива спільна риса, яку Богачевська-Хом’як визначає як «прагматичний фемінізм». Ця особливість проявлялася в їхній ролі основних розпорядників сімейного бюджету та залученості до життя низових прошарків відповідних громад — потенційної основи для спільних інтересів і співпраці.