6.2 - Демографія та міграція
1772–1897
Хоча точних статистичних даних за період до 1897 року не існує, найпевніші підрахунки свідчать про те, що після поділів Речі Посполитої в середині 1790-х років у Російській імперії жив приблизно один мільйон євреїв. У Наддніпрянській Україні їх кількість зросла з понад 300 тис. наприкінці ХVІІІ ст. до 900 тис. у середині ХІХ ст. до понад 2 млн у 1897 р. Переважна більшість мешкала на Правобережжі внаслідок того, що російські царі воліли, аби євреї жили на території, відібраній у розділеної Речі Посполитої. До цих територій, які отримали назву «Смуга осілості», входили царські губернії на території нинішніх Польщі, Литви й Білорусі, а також усі губернії Наддніпрянської України, крім Харківської. Значна частина євреїв жила в регіонах, де більшість населення становили українці греко-католики.
Джерела
- Paul Robert Magocsi, A History of Ukraine (Toronto: University of Toronto Press, Second Edition, 2010), 358;
- Michael Stanislawski, "Russia: Russian Empire," YIVO Encyclopedia of Jews in Eastern Europe (2010).
1783–1860-ті рр.
Після анексії Криму Росією в 1783 році та приєднання частини колишньої Речі Посполитої до складу Росії в 1772–1795 роках більшість караїмських поселень у Східній Європі увійшли до складу Російської імперії, як і кримчаки (євреї-рабиністи Криму). Караїмів і кримчаків у Російській імперії була дуже небагато, й зосереджувалися вони в Криму. У 1897 році налічувалося 9725 караїмів, з яких у Криму проживало 5400, і 3481 єврей-рабиніст (їхньою рідною мовою була турецько-татарська), з яких 95 % жили в Криму.
1815–1861
Обмеження поселення євреїв у Києві
У передмістях Києва, зокрема на Деміївці, Солом’янці та Подолі, у 1815 році проживало близько 4500 євреїв. У 1835 році цар Микола I вигнав київських євреїв — ймовірно у відповідь на вимоги київських купців-християн, незадоволених конкуренцією з боку єврейських торговців. Після цього єврейським купцям було дозволено перебувати в місті лише протягом кількох днів, і мешкати вони мусили у двох єврейських корчмах, орендованих муніципалітетом. Проте під час Контрактового ярмарку вони могли вільно в’їжджати в місто.
Читати більше...
Указ Олександра II від 1859 року дозволяв лише єврейським купцям першої гільдії селитися у внутрішніх російських губерніях і в Києві, а 1861 року це дозволили й купцям другої гільдії. Пізніше дозвіл поширено на ремісників, солдатів, що відслужили строкову службу, та випускників закладів, хоча загалом територію проживання євреїв і далі обмежували певними районами.
Джерела
- Antony Polonsky, The Jews in Poland and Russia (Oxford/Portland, 2010) II, 182;
- Natan M. Meir, Kiev, Jewish Metropolis: A History, 1859–1914 (Indiana University Press, 2010), 24.
1850-ті рр.
Найшвидшими темпами в Російській імперії єврейське населення зростало в Чернігівській, Херсонській та Полтавській губерніях. Ці землі виграли від розширення торгівлі зерном, на них євреї мали змогу утворювати деякі сільськогосподарські поселення, а бідніше населення мало більше шансів уникнути призову.
Джерела
1860-ті рр. — 1913
Цар Олександр II зняв певні обмеження на проживання євреїв у Російській імперії, дозволивши деяким євреям жити в окремих районах Києва та в інших містах. Сюди входили важливі торгові центри, де раніше євреям було заборонено оселятися, хоча вони лежали в межах Смуги осілості.
Читати більше...
Оскільки в Києві було дозволено лише обмежене єврейське поселення, багато євреїв проживали там нелегально, через що відбувалися часті рейди та примусові вигнання. Загальний клімат у місті був для євреїв некомфортним, тому Шолом-Алейхем, який жив у Києві, називав його у своїх оповіданнях Єгупець, ймовірно, обігруючи російське слово Египт в українській вимові Єгипет.
Проте чисельність єврейського населення Києва значно перевищила офіційні дані, не рахуючи осіб зі статусом тимчасового мешканця. За оцінками істориків, єврейське населення Києва зросло приблизно з 3 тис. у 1863 році до 14 тис. у 1872, 32 тис. у 1897 і 81 тис. у 1913 (що становило 13 % від загальної кількості населення).
Джерела
- Antony Polonsky, The Jews in Poland and Russia (Oxford/Portland, 2010) I, 400, vol. II, 182;
- Natan Meir, "Kiev," YIVO Encyclopedia of Jews in Eastern Europe (2011).
1872–1890-ті рр.
У Київській, Волинській та Подільській губерніях у 1872 році проживало 721 тис. євреїв, що становило 13 % усього населення цього регіону. У містах вони становили 32 % жителів, у деяких містечках — 53 %, а в селах — 14 %.
Читати більше...
До 1890-х років майже три п’ятих (1,2 млн) євреїв Наддніпрянської України жили в правобережних губерніях (Київській, Волинській та Подільській) через обмеження російського уряду на територію їхнього проживання. Переважна більшість євреїв зосереджувалася в містах і містечках. У трьох п’ятих цих населених пунктів вони становили близько 40 % населення.
Джерела
- Antony Polonsky, The Jews in Poland and Russia (Oxford/Portland, 2010) I, 429;
- Paul Robert Magocsi, A History of Ukraine (Toronto, Second Edition, 2010), 358.
1897
Перепис населення 1897 року, перший і єдиний загальний перепис, проведений у Російській імперії, зареєстрував понад два мільйони євреїв у Наддніпрянщині, з яких майже три п’ятих (1,2 млн) проживали на Правобережжі. На той час у всій Російській імперії налічувалося 5 198 401 єврей (трохи більше ніж 4 % усього населення). Із загальної кількості населення Наддніпрянської України (23,833 млн осіб) 71,5 % становили українці, 12,4 % росіяни, 8,5 % євреї, 2,1 % німці та 1,7 % поляки.
Читати більше...
В останній третині ХІХ століття спостерігалося різке зростання загального міського населення Наддніпрянської України та частки євреїв серед нього. За 1863–1897 роки міське населення Наддніпрянської України більш ніж подвоїлося, сягнувши рівня в понад 3 млн осіб, які жили в 130 містах і містечках. Населення кожного з п’яти найбільших міст — Одеса, Київ, Харків, Катеринослав (Дніпро) та Миколаїв — зросло щонайменше втричі чи вчетверо. За переписом 1897 року загальна кількість міського населення Наддніпрянщини становила 3 085 000 осіб, з яких 34 % були росіянами, 30,3 % українцями й 27 % євреями.
Джерела
- Paul Robert Magocsi, A History of Ukraine (Toronto, Second Edition, 2010), 342, 350–351, 358;
- Antony Polonsky, The Jews in Poland and Russia (Oxford/Portland, 2010) II, 182;
- Michael Stanislawski, "Russia: Russian Empire," YIVO Encyclopedia of Jews in Eastern Europe (2010).
1900
Переважна більшість євреїв Наддніпрянщини жили в невеликих містечках. На Правобережжі 72 % євреїв проживали в містах з населенням понад тисячу осіб; у трьох п’ятих цих міст вони становили щонайменше 40 % населення. На Лівобережжі та в степовій Україні в таких містах проживало 65 %євреїв. Серед більших містечок і міст найбільший відсоток єврейського населення 1900 року був у Бердичеві (78 %), Умані (59 %), Балті (57 %), Рівному (56 %), Могилеві-Подільському (55 %), Проскурові (50%), Кам’янці-Подільському (49 %), Житомирі (47 %), Вінниці (38 %), Одесі (34 %). З 248-тисячногонаселення Києва росіяни й зросійщені українці становили 52,9 %, українці 22,1 %, євреї 13 %. Загалом у Наддніпрянській Україні 26 % усіх євреїв жили у 20 містах, у кожному з яких було понад 10 тис. євреїв.
Джерела
- Paul Robert Magocsi, A History of Ukraine (Toronto, Second Edition, 2010), 358;
- Paul Robert Magocsi, Ukraine: An Illustrated History (Toronto, 2007), 162.
1903–1904
Міністр внутрішніх справ В’ячеслав Плеве, який 1890 року розробив пропозицію накласти суворіші обмеження на євреїв, пізніше зняв обмеження щодо місця їхнього проживання. Забороняючи євреям придбавати землі за межами міст Смуги осілості, він дозволив євреям оселятися в понад 150 населених пунктах у її межах, які могли бути класифіковані як міста. Плеве також зупинив вигнання євреїв із місцевостей, де вони не могли легально проживати, і скасував заборону на проживання євреїв у межах 50 кілометрів від західного кордону.
Джерела
1911–1913
Хоча переважна більшість євреїв проживала в містах і містечках, царський уряд заохочував їх до переселення в сільськогосподарські колонії в південних степах України. До 1913 року в 38 сільських громадах, переважно в Херсонській та Катеринославській губерніях, жило понад 42 тис. євреїв. Ці єврейські громади переважно знищено під час антиєврейського насильства 1919–1920 років.
Джерела
- Paul Robert Magocsi, Ukraine: An Illustrated History (Toronto, Second Edition, 2007), 233.
1880-ті рр. — 1914
Еміграція
Євреї та українці почали масово емігрувати як із царської Росії, так і з земель під владою Габсбургів. Українське селянство, мотивоване насамперед дедалі меншою доступністю землі, емігрувало з Австро-Угорщини в основному до США й Канади, а з підросійської України — переважно на Північний Кавказ і Далекий Схід Росії. Багато єврейських емігрантів керувалися бажанням уникнути бідності; їх також торкнулися погроми початку 1880-х років, а особливо масовіші погроми з більшою кількістю жертв, що сталися в царській Росії в 1903–1906 роках.
Читати більше...
У цей період зі Східної Європи до Північної Америки мігрувало понад два мільйони євреїв. Вони приїхали переважно з українських земель — близько 1,6 млн з Російської імперії (включаючи Польщу). У період з 1894 по 1914 рік євреї становили аж 59 % усіх іммігрантів з Російської імперії до Сполучених Штатів. Вони також емігрували в Канаду, Західну Європу, Палестину, Латинську Америку та південну Африку. Проте масова еміграція охопила лише одну третину єврейського населення Російської імперії — дві третини не емігрували. Єврейські іммігранти в Північній Америці та інших місцях незабаром заснували релігійні та громадські організації, зокрема ландсманшафти — товариства, що об’єднували іммігрантів з певного міста чи регіону країни походження.
До 1914 року близько 600 тис. українських іммігрантів (майже всі з українських земель під владою Австрії) емігрували до США й Канади, переважно до провінцій регіону прерій. Сповнені рішучості зберегти українську спадщину, вони заснували в Північній Америці свої громадські структури, включаючи низку світських і релігійних, культурних і доброчинних організацій.
Джерела
- Paul Robert Magocsi, A History of Ukraine (Toronto, Second Edition, 2010), 363, 458–459;
- Serhii Plokhy, The Gates of Europe (New York, 2015), 362;
- Michael Stanislawski, "Russia: Russian Empire," YIVO Encyclopedia of Jews in Eastern Europe (2010).
